Сергій родом з села Комаргород Вінницької області. Після здобуття середньої освіти певний час працював на Одеській залізниці. Потім закінчив Одеський державний університет внутрішніх справ. Служив у поліції охорони. У вільний час любив читати, також багато часу присвячував спорту, займаючись у тренажерних залах.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік воював проти окупантів у складі Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють». Був командиром взводу штурмового полку «Цунамі».
«Мій син був мужньою людиною, ввічливою та доброю. Чесний і справедливий, часом аж занадто. Любив завжди нагодувати всіх друзів, тому що вмів смачно готувати. Гарно водив машину. Хотів змінити світ на краще. Завжди казав, що треба починати з себе. Згуртовував біля себе людей та побратимів. Мав задатки лідера. І навіть перед загибеллю, маючи поранення, не залишив побратимів та продовжував бій», – розповіла Алла Смоляк.
Посмертно захисника нагородили відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих» та орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали поліцейського у селищі Вапнярка на Вінниччині.
У Сергія залишилися мама і бабуся.
