Михайло був родом із села Мала Токмачка, проживав у місті Оріхові на Запоріжжі. Здобув вищу технічну освіту в Дніпровському національному університеті залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна. Цікавився спортом, подорожами, пасікою, любив створювати вироби з металу, зокрема спортивний інвентар. Був підприємцем.
Із перших днів повномасштабної війни у рідному Оріхові за власні кошти активно допомагав військовим ремонтувати техніку. Потім вступив до Національної гвардії України та в складі 23-ої окремої бригади охорони громадського порядку став на захист України. Обіймав посаду начальника військового наряду другого патрульного взводу третьої патрульної роти четвертого патрульного батальйону в/ч 3033. Отримав нагрудний знак «Ветеран війни».
«Він був чесною та справедливою людиною, тому не міг залишатися осторонь боротьби з ворогами після початку повномасштабного вторгнення. Завжди усміхнений, життєрадісний, позитивний. Добра, розумна й активна людина, лідер. Усім допомагав», – сказала мама загиблого Ольга Собко.
Поховали Михайла у селищі Комишуваха.
У воїна залишилися мама та сестра.
