Владислав Олександрович – уродженець міста Харкова. Після закінчення школи здобув фах автослюсаря в місцевому професійно-технічному училищі №3. Захоплювався волейболом і баскетболом.
Коли почалося повномасштабне вторгнення російських окупантів, Владислав служив за контрактом у Національній гвардії України. Він був бійцем 23-ї окремої бригади охорони громадського порядку «Хортиця». Обіймав посаду помічника начальника військового наряду (гранатометника) патрульного взводу. З перших днів великої війни у складі свого підрозділу мужньо боронив Батьківщину від ворога. Отримав медаль «Учасник бойових дій».
«Мій брат був дуже веселою людиною, яка завжди підтримає та допоможе. Його втрата – це найгірше, що могло статися в нашій родині. Ми всі за ним дуже сумуємо», – зазначив Роман Пильов.
Поховали нацгвардійця на Харківському кладовищі №18.
У Владислава залишилися батьки, три сестри і брат.
