Дмитро народився і жив у місті Мерефа Харківської області. Навчався в місцевому ліцеї №4. Опанував професію кухаря-кондитера у Харківському професійному коледжі. У 2012 році розпочав службу в лавах Військово-морських сил ЗСУ. Після окупації Криму відмовився переходити на сторону окупантів, залишився вірним присязі.
Боронив незалежність України під час АТО. Згодом повернувся до цивільного життя. Працював на виробництві жерстяних виробів, на виробництві з нержавіючої сталі, а також кухарем-шаурмістом. Любив знімати та монтувати відео, дарувати свято та робити сюрпризи рідним і близьким. Хотів побудувати будинок мрії, на який витрачав багато сил і вільного часу. Хотів мандрувати, побачити світ.
Після початку повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року Дмитро знову став на захист Батьківщини. Служив в 122-му батальйоні 113-ї окремої бригади територіальної оборони. Був командиром розвідувального взводу.
За час служби військового відзначили такими нагородами: «За оборону України», «За хоробрість в бою», «За визволення Харківської області», «За заслуги перед Харківщиною», «За службу державі», «Слобожанська слава», «Захиснику України».
«Дмитро був і є моєю коханою людиною. Я в ньому знайшла все, що шукала в чоловікові, і просто була найщасливішою з ним. Навіть на відстані. Дімка – це найсвітліша, дуже добра, творча, позитивна людина. Він брав від життя все! Він наш промінчик сонечка, без якого дуже важко. Таких, як він, просто не було і не буде. А ще він був і є моїм натхненням. Дуже любимо його!» – розповіла кохана воїна Катерина.
Поховали Дмитра на Алеї Героїв цвинтаря в рідному місті.
У нього залишилися мама, сестра, друзі, дівчина, рідні та близькі.
