Роман Сергійович народився в селі Жигайлівка Сумської області. Здобув середню освіту. Жив із родиною в селі Рокитне Харківської області. Працював на виробництві павільйонів для басейнів у фірма «Компал». Колеги пригадують його надійним та відповідальним співробітником. Захоплювався риболовлею, автоперегонами та дріфтом. Загалом був дуже активним, обожнював адреналін. Мав багато друзів, оскільки був веселим і компанійським.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік пішов захищати рідну країну. 15 березня 2022 року поповнив лави Збройних Сил України. Службу проходив у 43-ій окремій механізованій бригаді (в/ч А4698). Обіймав посаду головного сержанта взводу.
«Близько 8 щасливих років прожили в несамовитій любові і повазі. Чоловік став всім світом мені, замінив і рідних, і близьких, і друзів. Моїй донечці від першого шлюбу став рідним татом, він був першим у всіх її досягненнях, багато чому навчив, вона рівнялася і тягнулася до нього. Весь світ перевернувся, коли його не стало… Він пішов на війну, бо не хотів, щоб вороги прийшли в наш будинок. Хочу назавжди закарбувати його ім'я і прізвище, адже він на це заслуговує… Співробітники його пам'ятають хорошою і доброю людиною, побратими ставилися з повагою, знайомі не могли повірити, що така добра людина пішла на небо, рідні в розпачі. За все своє життя він не нажив ворогів, ніхто поганого не може про нього сказати, бо його душа була світлою… Дуже боляче, що саме таких забирають небеса», – розповіла дружина загиблого.
«У мирному житті Роман був врівноваженим і спокійним, завжди позитивним, дружньо ставився до оточуючих, піклувався про близьких людей. Мав добре і чуйне серце. Він жив разом із дружиною в Рокитному, де придбав дім. Вони мріяли облаштувати своє затишне сімейне гніздечко», – зазначили у Нововодолазькій громаді.
Поховали захисника в селищі Нова Водолага на Харківщині.
Вдома на Романа чекали дружина Катерина, доньки Юлія та Орина.
