Артем був родом із міста Пологи Запорізької області, мешкав у селі Івана Франка. Закінчив Запорізький професійний ліцей автотранспорту, де здобув професію слюсаря. Дуже любив техніку і гарно знався на автомобілях. Працював у ТОВ «Дніпрокераміка» та керамічній майстерні «Добра глина».
У березні 2023 року добровільно став на захист України. Вступив до лав 43-ої окремої механізованої бригади. Обіймав посаду заступника командира бойової машини, навідника-оператора 2-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону.
«Артем дуже любив свою сім'ю – і дружину, і донечку Аню, за якою душі не чув. Коли почалася війна, він не зміг залишатися осторонь, тому пішов захищати рідних. Був дуже вправний, усе, до чого б не брався, у нього чудово виходило. Відмінно виконував бойові завдання, неодноразово рятував поранених, був вірним другом, мав авторитет серед побратимів», – розповіла дружина Владислава Козакевич.
Артем Віталійович похований на Алеї слави кладовища Святого Миколая в місті Запоріжжя.
У захисника залишилися батьки, дружина та донька.
