Руслан народився в селі Бодаки Тернопільської області. Закінчив 9 класів Бодаківської загальноосвітньої школи. Згодом здобув фах тракториста у Збаразькому середньому професійно-технічному училищі №5. З 1999 року працював в колгоспі «Правда» у рідному селі, після його розпаду підробляв комбайнером. Чоловік був багадотітним батьком, разом із дружиною виховував 5 дітей.
Під час повномасштабного російського вторгнення Руслан воював за свою країну в лавах Збройних Сил України. Був кулеметником 46-го батальйону (в/ч А4084) 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила.
«Він був гарним воїном, піклувався про всіх. Кожен вбитий наш солдат – золотий скарб наш якого, на жаль, не повернути. Втрачаємо кращих синів, батьків, побратимів. Вічна пам'ять! Слів не знайдеться, щоб висловити біль втрати», – написав Іван Іфтімічук.
«Вічна пам'ять побратиму, Руля (Руслан), ми тебе не забудемо. Хай земля тобі буде пухом», – додав Юрій Дудніков.
Поховали воїна в селі Маневе на Тернопільщині, де він жив із родиною.
Вдома на Руслана чекали батьки, двоє братів, дві сестри, дружина та діти. Дружина була вагітною шостою дитиною, коли він загинув.
