Віктор був родом з села Сичавка Одеської області. Закінчив місцеву гімназію. У цивільному житті працював будівельником і був підприємцем. У вільний час любив рибалити.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік служив у 38-му зенітному ракетному полку Збройних Сил України. Обіймав посаду майстра відділення регламенту та ремонту радіотехнічних і радіолокаційних станцій пунктів управління.
«Коли почалася повномасштабна війна, мій син пішов добровольцем. Він мав запальний характер, був мужнім і сміливим, відважним, вірним побратимом, щирим патріотом. У сина була щира усмішка. Він був веселим, доброзичливим, душею компанії. Мав чудове почуття гумору. Його пам'ятають як добру, справедливу, чесну людину. Останній раз коли син приїхав у відпустку, він мені сказав: «Я в полон не здамся, у мене завжди з собою граната. І я візьму з собою ворога!», – розповіла мама захисника.
Поховали Віктора в рідному селі.
З найближчих у нього залишилися мати Людмила Дмитрівна, син Давид, старший брат Юрій.
