Дмитро народився у місті Запоріжжя. Навчався у ДНЗ «Вільнянський професійний ліцей», де здобув спеціальність автослюсаря. Був співробітником аптечного складу. У вільний час любив грати в комп'ютерні ігри.
Коли почалася повномасштабна війна, Дмитро посадив на евакуаційний потяг до Польщі свою сім'ю. А сам 14 березня 2022-го добровольцем вирушив на війну. Служив у 110-ій окремій бригаді територіальної оборони. А згодом перевівся до 77-ої окремої аеромобільної бригади. Обіймав посаду водія розвідувального відділення розвідувального взводу аеромобільного батальйону.
«Діма був позитивчиком. Завжди посміхався, не було такого, щоб сумував. Коли був на війні, постійно щось веселе казав по телефону, заспокоював і підбадьорував», – розповіла мама Ірина.
Захисника нагородили медалями «Учасник бойових дій», «За доблесть», орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а вже посмертно – орденом «За мужність» ІІ ступеня.
Поховали воїна на Алеї Слави Матвіївського кладовища у Запоріжжі.
У Дмитра залишилися батьки, брат, сестра та дружина.
