Микола народився 29 грудня 1993 року в селі Великий Дальник у Біляївському районі Одещини. Жив у селі Розселенець, згодом – у селищі Овідіополь. Закінчив навчальний центр фахівців морського транспорту й опанував спеціальність моториста (машиніста).
Працював на Чорноморському судноремонтному заводі. У 2013 році приєднався до лав Національної гвардії України, де служив до травня 2015 року. Брав участь в АТО.
У березні 2022 року Микола добровільно став до лав територіальної оборони. Служив на посаді головного сержанта 3-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 223-го окремого стрілецького батальйону 126-ї окремої бригади Сил територіальної оборони. Воював на найгарячіших напрямках фронту.
«Із самого дитинства Микола був дуже кмітливим, здібним і працьовитим хлопцем, найкращим другом, доброю і порядною людиною. Завжди приходив на поміч. Він грав на акордеоні, мав гарний голос і слух, мріяв опанувати інші музичні інструменти», – розповіла сестра Ольга Горбенко.
«Ми завжди пишалися Миколою. Він був відданим, щирим, відважним, справедливим і мудрим. Справжній чоловік, людина з великої літери. Він був нашим Красунчиком, нашим Сонцем, Гордістю й Життям. Його промінь світла і добра ніколи не згасне, бо живе в наших серцях. Живий навіки», – сказала кохана дівчина Ліліт.
Воїна нагородили почесним нагрудним знаком «Хрест Військова честь» і пам’ятним знаком 223-го окремого батальйону. Посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника в селищі Овідіополь на Одещині.
У нього залишилися мати, дві сестри та кохана дівчина.
