Олександр Олександрович народився в селі Підгірці Київської області. Жив із сімʼєю у Києві. Закінчив столичне професійно-технічне училище за спеціальністю столяра-паркетника. Захоплювався мисливством, рибальством, роботою з деревом. Любив працювати на землі.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік став на захист своєї країни та близьких. Олександр служив у 61-му окремому стрілецькому батальйоні, що в складі 44-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Був командиром відділення.
«Дуже любив працювати з деревом. Виготовляв двері, вікна, меблі, сходи. Вдома залишилося багато речей, зроблених з дерева його руками. А взагалі мав золоті руки. Міг відремонтувати будь-яку річ і техніку. Любив обробляти землю. Мав трактора, яким орав землі сусідам у рідному селі. Був мисливцем та рибалкою. Останньому віддавав майже весь вільний час. Найкращий відпочинок – це риболовля. Сам ремонтував та відновлював рибальські котушки. Завдяки цьому його знали рибалки по усій Україні та за її межами», – розповіла дружина загиблого Людмила.
Поховали воїна в рідному селі.
В Олександра залишилися батьки, дружина, донька та син.
