Євген родом із села Українка Миколаївської області. Жив у місті Миколаєві. З дитинства виявляв здібності до музики, грав в оркестрі на трубі, був ведучим на святах, працював барменом тощо. Згодом вступив до Миколаївського національного аграрного університету, де навчався на інженера-енергетика. Згодом у його трудовій історії з’явилася ненадовго компанія «Нова пошта». Але Євген обрав інший шлях: став військовим – десантником. У 2018 році, після третього курсу, взяв академвідпустку та підписав контракт із ЗСУ. Тривалий час проходив навчання. Потім вирушив у зону АТО – спочатку у Водяне Донецької області, потім на інші локації.
24 лютого 2022 року Євген зустрів разом із побратимами. Він служив у розвідувальній роті однієї з бойових бригад та був розвідником-кулеметником. У бою виявляв скупчення ворожої живої сили. Виконував особливо важливі завдання.
«Євген був класним батьком, проводив з дітьми багато часу, гуляв з ними, їздив на рибалку, грав зі старшим у футбол. А на війні він пройшов всі кола пекла, штурми й атаки, важку оборону від потужного нападу ворога. Їх кидали у саме пекло. Вони були в Сєвєродонецьку, Лимані, Мар’їнці. Добре відсипали ворогу. На його рахунку не одне врятоване життя. Він своїх витягав буквально з пекла. Був добрим. Він заходив у підвали, де ховалися люди. Пригощав дітей цукерками, казав, щоб вчили англійську мову, що це дуже важливо буде для життя у новому світі, після перемоги», – розповідають близькі загиблого.
Посмертно старший солдат Тарандушка Є.О. нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня.
Поховали воїна на рідній Миколаївщині.
Вдома на Євгена чекали дружина та двоє синів.
