Ігор народився в місті Довжанськ Луганської області. До 5-го класу навчався у місцевій школі №6, після чого вступив до Кадетського корпусу імені І.Г. Харитоненка в місті Суми. З дитинства займався плаванням і футболом. Дуже любив тварин, тому пішов навчатися до кінологічного коледжу, де здобув професію кінолога. У Луганську грав у футбол в одній з місцевих команд. Коли почалася російсько-українська війна, задумався над військовою службою, марив потрапити до «Азову» та звільнити рідну Луганщину.
У травні 2020 року хлопець здійснив мрію та став бійцем Окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов». Постійно навчався, самовдосконалювався і покращував навички воїна. Служив на посаді оператора протитанкового відділення взводу вогневої підтримки роти оперативного призначення. Повномасштабне вторгнення Ігор зустрів разом із побратимами в Маріуполі. З перших днів він мужньо відбивав атаки російських окупантів та боронив місто.
«Ігоря дуже хвилювало і турбувало, що його рідна Луганська область була окупована країною-агресором. Він завжди мріяв, щоб якомога скоріше знову на цій території замайорів український прапор. Ігор з 2015 року мріяв вступити до «Азова», щоб зробити свій внесок у боротьбу з агресором. У 2020-му він це зробив. Після вторгнення за можливості виходив на зв'язок. 20 березня було від нього останнє повідомлення. А 24 квітня нам повідомили, що Ігор загинув 11 квітня під час оборони Маріуполя», – розповів батько полеглого воїна Олександр.
Посмертно Героя нагородили орден «За мужність» III ступеня.
Похований молодий воїн на Лук'янівському цвинтарі в Києві.
В Ігоря залишилися батьки.
