Ілля народився в селі Нові Бросківці Чернівецької області. Закінчив професійно-технічне училище в обласному центрі. Жив у місті Сторожинець, працював консультантом в одному з мобільних сервісних центрів. Надзвичайно любив свою сім'ю. У вільний час їздив на риболовлю.
25 лютого 2022 року чоловік пішов захищати свою Батьківщину від російських окупантів. Воював у лавах 107-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був санітарним інструктором медичного пункту 94-го батальйону.
«Коханий мій... Тебе не вистачає в кожному моменті нашого життя. Два роки як ти не тримаєш мене за руку, але я все ще відчуваю тепло твоєї найріднішої долоні. Я пам'ятаю слова, погляди, обійми. Ти дав нам із синами стільки любові, що вона дає сили нам рухатися далі… Ти не поряд, але ти всюди. Я не бачу тебе, але я бачу докази того, як ти надто сильно влився в мій світ. Я не чую тебе, але твій голос присутній у всьому, що я роблю день у день. Я не можу доторкнутися до тебе, але ти залишив свій відбиток у всьому моєму житті. Ти – моя найперша думка, коли прокидаюся, і остання, коли засинаю. Ти не поряд, але ти всюди. Ти мій Всесвіт, світ який зруйнувався вщент», – написала дружина захисника.
Посмертно Іллю Тарновецького нагородили відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Комбатанський хрест».
Поховали військового на Алеї Героїв у місті Сторожинець.
У нього залишилися дружина Інна, сини Олександр і Данило, батьки та рідні.
