Любомир народився і жив у Львові. Після школи навчався у Львівському професійному ліцеї побутового обслуговування. Потім працював на фірмі з пошиття взуття. Брав участь в АТО у 2014-2015 роках. Останні 5 років офіційно працював в Польщі на будівельній фірмі.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік перебував за кордоном. Одразу звільнився та поїхав додому. Вирушив до військкомату, щоб знову приєднатися до ЗСУ й боронити Україну від окупантів. Потрапив до рідної 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Разом із підрозділом воював на Луганщині.
«З великим сумом, біллю і зі сльозами на очах пишу спогад про тебе, дорогий куме Любик. Ти був надзвичайно добрим, чуйним, мужнім, безкорисливим, найкращим другом і справжній патріотом України. Як хочеться знову почути твій голос, побути знову з тобою за святковим столом і бачити твою щиру посмішку. Ти завжди був дуже скромний і людяний. Ти ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Ти дуже любив свою маму і завжди був для неї найбільшою підтримкою й опорою. Ти був її гордістю, радістю та всесвітом. Ти любив, як свою донечку, похресницю Анну. Ти любив тварин і вони любили тебе, і знаходили тебе навіть на передовій. Ти любив дуже свою родину і ти був їхнім найбільшим улюбленцем. Ти любив життя, умів жити і прожив його достойно. Ти любив Україну і тому віддав своє життя за неї. Ти назавжди в наших серцях, думках і спогадах. Вічна пам'ять тобі, наш Любику. Слава Герою», – написала кума загиблого Надія.
Поховали захисника на Личаківському кладовищі у Львові.
Посмертно солдат Тазаєв нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У Любомира залишилися мама, брат із сім’єю, рідні та друзі.
