Максим народився і жив у Києві. Навчався у гімназії №178. Потім закінчив Київський національний університет будівництва та архітектури. Був активним учасником Революції Гідності. Цікавився політикою. У 2017-му закінчив курси помічника народного депутата, стажувався на посаді помічника-консультанта депутата Київської міської ради. Пізніше приєднався до Муніципальної варти Солом’янського району. З 2019 року працював у будівельній компанії.
2020-го хлопець підписав контракт із Військово-морськими силами ЗСУ. Казав: «Як у майбутньому можуть поважати політика, який під час війни не пройшов цей шлях?».
З першого дня повномасштабної війни Максим у складі 503-го окремого батальйону морської піхоти знаходився на передовій у Донеччині. Був командиром бойової машини. Двічі виходив із оточення. У червні 2022 року отримав вогнепальне осколкове поранення. Після лікування повернувся до побратимів на фронт. У ніч на 24 серпня, на честь Дня Незалежності, разом із товаришем зайшли на тимчасово окуповану територію та встановили прапор 503-ої ОБМП.
«Максим був дуже цілеспрямованою людиною, знав, чого хоче від життя. Він умів жити на повну, цінувати кожну мить. Хотів велику родину і багато синочків. Був дуже розумним і мудрим. Я знала, що він був би найкращим батьком. Завжди міг підтримати, взяти всю відповідальність на себе. Піклувався про всіх навколо, ніколи не стояв осторонь, коли хтось просив про допомогу. Я ніколи не забуду його добрі, красиві блакитні очі, і любов, яка в нас була. Він назавжди в моєму серці», – розповіла наречена полеглого воїна.
Посмертно молодший сержант Токарев нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна на Лук‘янівському кладовищі у рідному Києві.
У Максима залишилися батьки, сестра і наречена.
