Ігор народився 14 серпня 1979 року у місті Біла Церква Київської області. Закінчив Київське вище інженерне радіотехнічне училище протиповітряної оборони, а потім – Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (93-тя кафедра, 8-й факультет). Випустився у званні лейтенанта. Вивчав іноземні мови, досконало знав німецьку та англійську.
Служив у лавах ЗСУ в різних регіонах України, а також до 2010 року у ВМС (Крим) – був капітаном 3-го рангу, мав звання майора. У 2014 – 2017 роках виконував бойові завдання в зоні АТО. Також брав безпосередню участь у створенні та розбудові Командування ССО України.
Повномасштабну війну Ігор зустрів у званні підполковника Сил спеціальних операцій. Він був найвищим у підрозділі, яким керував, та дуже моцним, тому отримав псевдо Монгол.
Офіцера нагородили медалями «За оборону рідної держави» та «Честь Слава Держава», почесними нагрудними знаками Генерального штабу та Головнокомандувача ЗСУ «За досягнення у військовій службі», «За доблесну військову службу», «За заслуги перед ЗСУ». Посмертно воїна відзначили орденом «За мужність» III ступеня.
«Ігор – найсвітліша і дуже весела людина. Він завжди у найскладніших ситуаціях жартував та казав: «Та то все дрібнота – прорвемось!». Він був найкращим чоловіком, татом і другом. Був залишений своїми батьками у ранньому дитинстві, тому його виховувала бабуся. Але він завжди казав: «Ми нормально і вдвох впоралися, дивись ким я став», – розповіла дружина.
Поховали офіцера на Алеї Слави «Новий цвинтар» у місті Бровари.
У Ігоря залишилися дружина Олена та син Олег.
