Іван народився у багатодітній родині в селі Яблуниця Івано-Франківської області. Був єдиним сином у родині. Батько помер, коли йому було трохи більше року. Його вихованням займалися мама та чотири сестри. Закінчив 11 класів Яблунецького ліцею. Після школи пішов на строкову військову службу до Нацгвардії, служив у Чернівцях. Потім повернувся до рідного села. Працював охоронником. У 2021 році померла мама. Так Іван і його сестри залишилися сиротами, намагалися весь час підтримувати одне одного.
З початком повномасштабної війни Іван отримав повістку й одразу пішов на службу до ЗСУ. Став старшим стрільцем 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. У складі підрозділу обороняв Київську область від російських окупантів. За день до загибелі телефонував сестрі, сказав, що вони йдуть у наступ на Ірпінь. І більше на зв’язок не виходив. Кілька тижнів вважався безвісти зниклим, а потім сестрам повідомили про найгірше.
Посмертно солдат Капітанчук нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Він був дуже добрий і спокійний, все робив по господарству. Допомагав мамі і сестрам, ніколи ні в чому не відмовляв нікому. Мріяв купити собі машину, одружитися з коханою дівчиною, коли повернеться з війни. Але, на жаль, ця війна клята обірвала його молоде життя у 21 рік», – розповіла рідна сестра загиблого Оксана.
Поховали Івана у рідному селі. На фасаді школи, де він навчався, відкрили меморіальну дошку на його честь.
В Івана залишилися сестри.
