Роман народився в селищі Онуфріївка Кіровоградської області. Закінчив професійний ліцей №10 у Горішніх Плавнях та опанував фах водія-слюсаря вантажних автомобілів. Працював на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті та Кременчуцькому сталеливарному заводі. Останнє місце роботи – підприємство «Алмаз-М».
У березні 2022 року чоловік добровільно долучився до лав Десантно-штурмових військ ЗСУ. Служив у 71-й окремій єгерській бригаді. Обіймав посаду водія-електрика відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів однойменного взводу.
За гідну службу Романа нагородили відзнакою Президента «За оборону України» та орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
«Роман був доброзичливим, щирим у спілкуванні, порядним, вірним другом і чоловіком. Мріяв про хороше майбутнє для дітей. Будував дуже багато планів, які так і не здійснив. Дуже любив свою сім'ю. А ще дуже вірив, що скоро буде Перемога, дуже цього хотів. Завжди говорив: «Буде скоро Перемога, прийду додому». Він був дуже веселим, добрим, завжди всім допомагав. Був прикладом для побратимів, які дуже його цінували та поважали. Пройшов важкі бої на Харківщині, Запоріжжі, Луганщині та Донеччині», – розповіла його дружина Аліна.
Поховали захисника в рідному селищі.
У Романа залишилися батьки, брат, дружина та діти.
