Ілля був родом з Кременчука Полтавської області. Закінчив місцеву гімназію №5, вступив до університету, але не встиг закінчити. Любив батьків, друзів, котів, Україну та техно музику. Захоплювався комп'ютерною графікою та новими дослідженнями. Мав їхати на навчання за кордон, але захопився військовою справою.
У 2020-му хлопець вирішив стати на захист України та уклав контракт на військову службу у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Виконував бойові завдання на території ООС.
Повномасштабне війни зустрів разом із побратимами на передовій. Влітку 2022-го отримав серйозне поранення голови. Переніс дві операції, лікарі поставили спочатку пластикову пластину, а потім – титанову замість частини лобової кістки. Не дочекавшись повного загоєння рани, він знову поїхав на передову через два тижні.
«Ілля був чудовим другом та чоловіком, мужнім. Він дуже класна людина. Любив котів, друзів, музику та Україну. Навчився медицині по інтернету. Медик, який не мав освіти, але своїми зусиллями опанував складну науку. Можна лише гадати скільком людям він врятував життя. Добровільно пішов служити з 2020 року і мужньо воював. Після поранення його кликали на навчання в Британію, але він не поїхав, аргументом було: “Коли приїду з Британії, то до кого? Пацанів вже серед живих не буде, я залишусь тут”», – розповіла Валерія Зенкова, подруга загиблого.
Та Він назавжди у наших серцях. Улюбленці богів-йдуть молодими.
Посмертно старший солдат Третяк Ілля Сергійович нагороджений орден «За мужність» ІІІ ступеня.
Його поховали на Свіштовському кладовищі у рідному Кременчуці.
На честь воїна в його рідному місті Кременчук перейменували вулицю.
У Іллі залишилися батьки, дівчина, рідні та друзі.
