Андрій народився 29 січня 1993 року в Маріуполі. Навчався в школі №56. Вищу освіту здобув у Приазовському державному технічному університеті. Був магістром з електроенергетики, електротехніки та електромеханіки. Працював на металургійному комбінаті імені Ілліча.

«Він був душею компанії. Генератор ідей, організатор зустрічей, посиденьок з друзями, завжди веселий, сипав жартами, історіями, сарказмом. Андрій дуже любив свою сім’ю, друзів і тварин. Піклувався про кішечку на заводі, врятував декількох кошенят з вулиці. Захоплювався машинами, різноманітними іграми. Добрий, надійний, ніколи не підведе і завжди допоможе будь-кому. Любив швидкість, ралі, подорожі. Боявся літаків, але перемагав і цей страх заради родини», – розказала дружина Юлія.

Вони познайомилися у 2015 році: «Уважний, наполегливий, смішний і добрий. Запропонував зустрічатися влітку, а восени вже жили разом. За рік зробив пропозицію, а у 2017-му ми одружилися. У 2020 році народився наш син Лев. Ім’я Андрій дуже уважно обирав», – поділилася дружина.

У лютому 2021 року Андрій приєднався до лав Морської охорони Державної прикордонної служби. Служив на кораблі «Донбас», був електриком-рульовим. Від побратимів отримав псевдо Руль – за надійність, витримку і тверду руку. Він знав усе про двигуни, мотори та електрику. Море було йому до душі, як і військова служба.

Під час облоги Маріуполя Андрій діставав під обстрілами воду, їжу й ліки для хворого сина. Він боровся не лише з ворогом, а й за життя рідних.

«Лев тоді у сховищі захворів на ангіну. Була температура 38,9, то лікували, чим могли», – сказала дружина.

Руль тримав оборону на взводному опорному пункті № 2 «Карбон» сектору «А».

«Під час чергуванням з побратимом обходив територію – побачили ворога, який тихо наближався. Передали по рації, почався серйозний бій. Вони прикривали побратимів і загинули від ударної хвилі. Це сталося за 2 км від дому, де наша родина жила», – розповіла Юлія.

Попри постійні обстріли тіло воїна знайшли та транспортували на «Азовсталь». Андрія поховали на кладовищі в районі, де він мешкав.

«19 березня ми востаннє бачились, потім Андрій перестав виходити на зв’язок. Я з сином змогла виїхати з Маріуполя. Підтвердження про загибель чоловіка отримала 22 квітня. Його могилу випадково знайшла моя знайома. Влітку тіло під час обміну доставили до Києва. Була процедура ДНК і збіг», – сказала Юлія.

У листопаді 2022 року Андрія поховали на столичному Байківському кладовищі.

Воїна посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Посмертно Андрієві надали звання старшого матроса.

У нього залишилися дружина, син, мама та молодший брат. Його батька Олександра ворог закатував у полоні у 2023 році.

*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.