Максим народився у Києві. Закінчив професійно-технічне училище та опанував фах слюсаря механоскладальних робіт. У 2014 – 2015 роках брав участь в АТО: воював під Дебальцевим і боронив Донецький аеропорт. Згодом повернувся до цивільного життя, до 2022-го працював разом із дружиною у ТОВ «ВЕНТС». Захоплювався природою та тваринами, любив бувати у селі. Багато часу приділяв сім’ї, цікавився футболом.
24 лютого 2022 року чоловік знову став на захист України від ворогів. Спочатку був у ЗСУ, а у травні 2022-го перевівся до НГУ. Згодом воював у складі 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». Був командиром відділення.
За гідну службу Максим Целік отримав такі нагороди: «Честь. Слава. Держава», «Ветеран війни», відзнака Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» і орден «За мужність» III ступеня.
«Мій чоловік завжди був вірний Батьківщині та готовий захищати її до останнього. У його очах можна було потонути. Його сміх і почуття гумору підтримували нас у найважчі хвилини. Справжній побратим і товариш, якого ніколи не забудуть. Спочивай із миром, коханий», – написала Світлана Іщенко.
Поховали Максима на Алеї Слави Берковецького цвинтаря в Києві.
У нього залишилися мама, дружина, падчерка, а також улюблені домашня та бойова кішки.
