Євгеній народився 3 вересня 1979 року в селі Богданівка Сумської області. Навчався у місцевій школі, після чого вступив до Шосткинського вищого професійного училища, де здобув фах електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування. Жив у Святошинському районі Києва. Любив природу, риболовлю, збирав гриби. Займався спортом і завжди був у гарній фізичній формі.
Більшу частину життя працював електромонтером і дуже любив свою роботу.
Військовий шлях розпочав в зоні АТО, коли боронив Україну в Донецькій та Луганській областях. З початком повномасштабного вторгнення одним із перших добровільно став до лав Збройних Сил України. Був командиром відділення у 23-му окремому розвідувальному батальйоні.
Побратими поважали його за дисциплінованість, рішучість і відвагу. Завдяки його мужності підрозділ досягав високих результатів на фронті.
«Тато був надзвичайно життєрадісною людиною – завжди з усмішкою, щирим серцем і доброю душею. Для нашої родини він був справжньою опорою, мотивацією й підтримкою у всьому. Він був дисциплінованим, за що ми його дуже поважали і брали з нього приклад. Тато навчив нас завжди бути на позитиві та знаходити хороше в усьому. Усмішка була його силою, і вона назавжди залишиться в нашій пам’яті», – згадала донька Анастасія.
За час служби Євгенія відзначили почесними нагородами: нагрудним знаком «Сталевий хрест», відзнакою «За стійкість», «Золотим хрестом». Посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна на Лісовому кладовищі у Києві.
У нього залишилися доньки Анастасія та Софія, брат Роман, друзі та інші рідні.
