Орест народився в селі Уличне Львівської області. Закінчив Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського. Сенсом його життя стала любов до гір. З 2011 року професійно займався альпінізмом, був інструктором з альпінізму і гірського туризму. Водив і готував людей до походів у гори. Був у Карпатах, на Кавказі, горах Грузії, Киргизстану, Туреччини. Підкорив декілька десятків разів усі вершини Карпат, Ельбрус, Казбек, Ушбу, пік Леніна, Арарат, Шкару. З 2016 року працював у міжнародній організації «Truth hounds», яка займається розслідуванням воєнних злочинів РФ проти України. Був документатором із псевдо Сван.
З початком повномасштабної війни чоловік пішов на фронт. Долучився до лав 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Обіймав посаду командира роти. Воював на Східному напрямку.
«Орест був дуже щирим, добрим, порядним, відважним та відчайдушним чоловіком, батьком, сином, дідусем. Завжди посміхався і любив всіх людей з їхніми недоліками. Хотів жити до 100 років і до 75 ходити в гори. На його сторінці в Фб досі майорить напис: «У нас були гори, у нас були крила.. Літати б… але війною накрило…» – написала його дружина Інна.
Посмертно офіцера нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Поховали Ореста в Києві.
У захисника залишились мати, дружина, син, онук, троє братів та дві сестри з родинами.
