Владислав народився в селі Устя Вінницької області. Навчався там у школі. У 2020 році закінчив Національну академію Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю «Військове управління». Захоплювався риболовлею, любив собак.
Після випуску молодий офіцер розпочав військову службу в 59-ій окремій мотопіхотній бригаді Збройних Сил України. Командував взводом у 10-му окремому батальйоні «Полісся». Воював в ООС. З початком широкомасштабного вторгнення Владислав виконував бойові завдання на посаді командира роти на Південнобузькому напрямку.
«Є хороші, світлі люди. Саме таким був Владислав. Надійний друг та опора для однокласників, батьків, а згодом – і для побратимів. Владислав оберігав рідних від важких новин, жартував та приховував всі труднощі військових буднів. Його найулюбленіші слова, які він завжди повторював своїй родині: «Усе буде добре». Завжди стриманий, виважений, з почуттям відповідальності, ще в школі мріяв про кар’єру військового. Почав займатися спортом. А згодом вступив до академії. Після завершення навчання був направлений до військової частини. Воював на сході. З початком вторгнення мав можливість залишитись у частині, але своїх хлопців не залишив до останнього подиху. Врівноважений, сміливий, тихий, небагатослівний Владислав, справжній патріот своєї землі, своєї України навічно залишиться у наших серцях та буде жити у нашій пам’яті», – розповіла класна керівниця загиблого Марія Гедз.
Посмертно старший лейтенант Тимошенко Владислав Васильович нагороджений орденом Богдана Хмельницько ІІІ ступеня.
Поховали офіцера в рідному селі.
У Владислава залишилися батько Василь Васильович, мама Оксана Олександрівна та брат Артем.
