Народився Іван у селі Дунковиця Закарпатської області. Після закінчення школи здобув інженерно-технічну спеціальність в Мукачівському професійно-технічному ліцеї. В мирному житті працював архітектором-будівельником – будував церкви. Любив своє життя і завжди допомагав людям.
З початком повномасштабного вторгнення не міг стояти осторонь і добровільно вступив на службу до 3-ої окремої штурмової бригади НГУ на посаду навідника мінометного відділення взводу вогневої підтримки 3-ї штурмової роти 2-го штурмового батальйону.
Посмертно народжений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Мій батько був надзвичайно доброю та щирою людиною. Любив це життя і ніколи не боявся смерті. Він казав: «Я тут, щоб ваш сон був спокійним». З відданістю та честю пішов добровільно захищати нашу країну від ворога. Був найкращим батьком на світі, а побратим, якого він врятував від смерті, буде пам’ятати про нього все своє життя. Нема такого дня, щоб я не згадала про ціну нашої з вами свободи, немає такої ночі, щоб ми з мамою не плакали. Памʼять про нього завжди житиме у наших серцях», – розповіла донька Інна.
На фасаді школи в селі Дунковиця, де навчався воїн, 13 жовтня 2024 року встановили меморіальну дошку на його честь.
Поховали Івана в рідному селі.
У захисника залишились мама, дружина та дочка.
