Віталій народився в селі Валки Житомирської області. Після школи здобув фах бульдозериста у Головинському вищому професійному училищі нерудних технологій. Працював за фахом на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті.
У лавах Збройних Сил України служив у 95-й окремій десантно-штурмовій Поліській бригаді. Завжди дбав про інших, шукав ліки, допомагав і підтримував, тому й отримав псевдо Мамочка.
«Наш синочок, наш Вітальчик – завжди усміхнений, доброзичливий, ніколи нікому не відмовив у допомозі. Його серце було сповнене любов’ю до людей і до життя. Він залишив по собі світло, яке ніколи не згасне. Ми безмежно сумуємо за тобою, але віримо, що ти поруч – у кожному подиху вітру, у кожному теплому промені сонця», – сказала мама Людмила.
«Віталік був неймовірно привітним і добрим, уважним та турботливим. Завжди готовий допомогти кожному, хто цього потребував. Він мріяв про новенький автомобіль і хотів створити сім’ю. Пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях рідних», – розповіла кохана дівчина Юлія.
Поховали воїна у рідному селі. Посмертно його нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У нього залишилися батьки, сестра, племінники та кохана дівчина.
