Максим народився в селі Копайгород Вінницької області. Закінчив Барський професійний будівельний ліцей. Жив із родиною у місті Хмельницькому. Працював будівельником. Дуже любив свою роботу та мав до неї хист. Вільний час він присвячував сім'ї. Обожнював своїх синів, вчив їх рибалити, грати у футбол та навіть штукатурити. Мріяв про власний будинок та хотів зробити поруч прибудову – столярний цех. Любив працювати із деревом. Обожнював його запах.
Під час повномасштабної війни, у лютому 2023 року, чоловік приєднався до лав Десантно-штурмових військ ЗСУ. Був водієм 46-ої окремої аеромобільної бригади. Разом із підрозділом воював у Донецькій та Запорізькій областях.
«Справжній патріот своєї Батьківщини, найкраща людина серед всіх, кого я знала. Люблячий чоловік, найкращий тато, турботливий син, вірний товариш та просто людина з великої букви. Був дуже щирим і дружнім. Душа компанії, як говорять. Завжди вирізнявся математичним складом розуму. Його покликанням було будівництво – це була і його робота, і хобі. Ціною свого життя він здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка – віддав своє життя за цілісність та незалежність України. Кохатиму все життя і до останку», – розповіла дружина загиблого Діана.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Максима в селі Лісове на Вінниччині.
Вдома на нього чекали батьки, дружина і двоє синів.
