Народився у Слов’янську. Закінчив школу №13, після чого почав працювати. Їздив на заробітки за кордон – займався будівництвом. Потім працював на розробці шлакової гори у Краматорську, а останнім часом – на меблевій фабриці «Альфа».
«Олександр був дуже щирим та доброзичливим, - сказав його батько, Анатолій Верпека. – Майстер на всі руки, міг робити все. У нас він був єдиним сином. Це дуже важка втрата».
Після початку повномасштабного вторгнення Олександр разом із родиною виїхав до Кривого Рогу. 4 січня 2024-го був мобілізований до лав Національної гвардії України. Проходив службу у складі 3-ї бригади оперативного призначення «Спартан» імені полковника Петра Болбочана Національної гвардії України – обіймав посаду старшого механіка-водія батальйону оперативного призначення. Виконував бойові завдання спочатку в районі Роботиного в Запорізькій області, а згодом на Харківщині.
Похований у Слов’янську на кладовищі на вулиці Данила Галицького.
Вдома на Олександра чекали батьки.
