Зеновій народився в селі Вороняки Львівської області. Навчався у місцевій школі, потім опанував спеціальність маляра-штукатура у Золочівському професійному ліцеї. Любов до цього ремесла йому прищепив батько. Він привчав сина змалечку виконувати різні роботи: дозволяв фарбувати стіни, наносити візерунки, пробувати шпаклювати.
Багато років Зеновій працював за спеціальністю як в Україні, так і за кордоном. Любив свою роботу та постійно вдосконалював майстерність, не боявся труднощів. Втілював різноманітні будівельні проєкти – завжди креативно та професійно підходив до виконання роботи.
«У мирному житті Зеновій любив бути в колі сім’ї. Ми часто ходили пішки до лісу по гриби та ягоди. Із сином ловив рибу. Любили разом кататися на велосипедах. Влітку сім’єю їздили відпочивати на море. Він завжди знаходив час допомогти родичам і знайомим», – розповіла дружина захисника Ірина, з якою він прожив понад 20 років.
У перші дні повномасштабного вторгнення чоловік записався до ТрО. Служив стрільцем у 64-му батальйоні 103-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
«Порадившись у сімейному колі, 26 лютого, Зеновій записався до лав ТрО. Як справжній чоловік та патріот своєї країни жодної миті не сумнівався у правильності вибору. Був переконаний, що не можна ховатися, стояти осторонь – треба зі зброєю в руках боронити рідну землю. Щоб із гордістю, а не з соромом в очах розповідати майбутнім онукам про свій внесок у перемогу.
Зеновій був чудовим батьком і чоловіком. Мені, сину та всій родині дуже боляче усвідомлювати, що він більше не з нами. Світла пам’ять про нього навіки житиме в наших серцях», – сказала Ірина.
Поховали Зеновія Весну на кладовищі у місті Золочів на Львівщині.
У нього залишилися дружина, син, дві сестри, троє братів, племінники та похресники.
