Андрій народився в місті Павлоград Дніпропетровської області, де й проживав. Після школи здобув фах підземного електрослюсаря. Працював електриком на проєктних роботах і на замовлення. Був різносторонньою людиною з великим потягом до знань і саморозвитку. У всьому новому міг дуже швидко розібратися. Для нього не існувало нічого неможливого.
Після початку повномасштабного вторгнення Андрій добровільно став до лав Національної гвардії України. Служив авіаційним техніком 1-го екіпажу безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення роти протитанкових керованих ракет 13-ої бригади оперативного призначення «Хартія». Мав статус учасника бойових дій.
За мужність і відданість службі Андрія нагородили відзнаками «За заслуги перед Українським народом» та «За оборону України».
«Ми безмежно вдячні, що у складний час він став між нами і ворогом. Він – наш справжній герой, ми його любимо, памʼятаємо та шануємо. На початку повномасштабного вторгнення тато зателефонував і сказав: «Я йду добровольцем, щоб такі молоді хлопці, як наш Богдан, залишалися жити». Він покинув нас у свої найкращі роки життя», – написала донька Анна.
Поховали воїна у рідному Павлограді.
В Андрія залишилися донька Анна та син Богдан, мати, брати та сестри.
