Богдан родом з Харківської області. Жив у місті Лозова. Навчався у школі № 3, пізніше – у Панютинському професійному аграрному ліцеї. У 2019 році закінчив Лозівський центр профосвіти, де здобув фах електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування, водія автотранспортних засобів категорії «С». Ще у 9 класі, коли розпочалась АТО, хлопець мав бажання боронити країну та мріяв стати захисником. Своє прагнення реалізував.
Під час повномасштабного вторгнення Богдан воював за Україну в складі 77-ої окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ. Був навідником.
«Богдан у школі був спокійним хлопцем, не проблемним, загалом хорошою людиною. З однокласниками ладнав. Можливо, в школі він не дуже добре вчився, але своє покликання в житті він все ж таки знайшов. Його батьки померли, коли йому було 4 роки. Єдині, хто у нього залишився, це бабуся та дідусь, які віддали йому всю свою любов», – розповіла його однокласниця Яна Гарбуза.
«Він був дуже принциповою людиною. Добрий, чесний, турботливий. Мужній, з гарним почуттям гумору. Дуже любив Україну. Мріяв, щоб вона була вільною. І не пошкодував для цього свого молодого життя», – написала його тітка Олена.
Посмертно Богдана нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали молодого воїна на цвинтарі міста Лозова.
У нього залишилися бабуся, тітка і брат.
