Молодший сержант Сергій Войтишин, псевдо Ястреб, помер 10 квітня 2024 року в Києві. Після поранень у Кліщіївському лісі на Донеччині його евакуювали до військового госпіталю в Дніпрі, а звідти у столицю – до Національного наукового центру хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова. Він переніс багато операцій і впав у кому, врятувати його не вдалося. Захисникові було 45 років.
Сергій народився 3 березня 1979 року в селищі Стіжківське Донецької області в родині військового. Жив у селі Нова Кам’янка Бериславського району Херсонщини. Після школи навчався на газозварювальника. Тривалий час працював у Полтаві.
У 2014 році пішов добровольцем на війну – вступив до лав 92-ї окремої механізованої бригади. З 2015-го воював поблизу Щастя на Луганщині, потім – у складі снайперського підрозділу 56-ї окремої мотопіхотної бригади в Маріуполі. Брав участь у боях на Донецькому напрямку – в районах Водяного, Опитного, Пісок, Невельського, Нетайлового, Первомайського, Красногорівки. Зазнавав поранень та контузій.
Напередодні повномасштабного вторгнення Сергій повернувся на Херсонщину через стан здоров’я. А в березні 2022 року його рідне село потрапило під тимчасову окупацію.
«Матір ховала Сергія від окупантів в обладнаних схованках, але його знайшли. Тримали «на підвалі» та знущались. Згодом відпустили. Брат переодягався у жіночий одяг та під виглядом літньої жінки збирав інформацію про окупантів і передавав її українським військовим. Наприкінці вересня 2022 року місцеві колаборанти здали Сергія. Коли до його хати прийшла комендатура, він уже був на підконтрольній території України завдяки спецоперації ЗСУ», – розповів брат Петро.
Після звільнення частини Херсонщини захисник долучився до новоствореної 22-ї окремої механізованої бригади. Обіймав посаду командира 3-го розвідувального відділення розвідувального взводу 1-го механізованого батальйону. Брав участь у боях за Бахмут, Часів Яр і Кліщіївку.
«Сергій так і не встиг одружитися. Казав матері, що зараз не на часі, що одружиться після перемоги», – згадав брат.
Поховали воїна в рідному селі на Херсонщині.
За час служби Сергій мав багато нагород, зокрема іменний годинник від президента України.
У нього залишився брат.
