Ігор народився 23 жовтня 1990 року в місті Кривий Ріг. У дитинстві та юності захоплювався грою на флейті та фортепіано, карате, тренуваннями у спортзалі. Любив ремонтувати велосипеди.
Після школи закінчив «Український державний університет науки і технологій» у місті Дніпро. Працював начальником зміни виробничо-технічного відділу Управління з технології на Південному гірничо-збагачувальному комбінаті, в одному з найглибших кар’єрів Європи.
Ігор любив сімейні велопрогулянки та дачні справи. Майстрував з дерева дитячі іграшки й транспорт, прикрашаючи їх світлодіодами. Допомагав рідним.
З початком повномасштабної війни став на захист країни. Служив стрільцем-зенітником у зенітному ракетно-артилерійському дивізіоні 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Військовослужбовців нагородили медаллю «Ветеран війни – Учасник бойових дій» та медаллю «За заслуги перед містом» III ступеня (м. Кривий Ріг).
«Мій чоловік був найкращим! Він дуже любив нас, а ми дуже любили його. Він був добрим, веселим, позитивним, чесним і відповідальним. Завжди приходив на допомогу. Навіть будучи в зоні бойових дій під смертельною небезпекою, він завжди знаходив можливість підтримати нас, допомогти, розвеселити, записати відео, дати звістку про себе!», – розповіла дружина Ганна.
Перед загибеллю Ігор сказав рідним: «Не хвилюйтесь! Я на чергування на один день, туди і назад! Завтра вже буду відпочивати!». Це були останні слова, які вони почули.
Поховали захисника у Кривому Розі на Центральному кладовищі.
У нього залишилися дружина, син, донька, рідні та близькі.
