Олександр Борисович народився в селі Городківка Вінницької області. Навчався у місцевій середній школі №1. Потім закінчив Вінницьке професійне технічне училище, де опанував спеціальність електромонтера. У 1989-2020 роках працював за фахом на Крижопільському цукровому заводі. Був висококваліфікованим професіоналом у своїй справі. Колеги та керівництво його поважали й цінували.
У 2014-2015 роках чоловік брав участь в АТО на Донеччині. Тоді отримав медалі «Ветеран війни» та «За участь в антитерористичній операції». Тож, маючи бойовий досвід, під час повномасштабного вторгнення знову долучився до війська. Службу проходив у 35-ій окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського ВМС ЗСУ. Був стрільцем-зенітником зенітно-ракетного взводу.
«Ми з чоловіком прожили 32 роки щасливого сімейного життя. Він був люблячим сім'янином, працьовитою людиною, добрим товаришем і в мирний час, і під час війни. Як справжній чоловік, 24 лютого 2022 року, у перший день великої війни, пішов боронити свою країну», – розповіла дружина загиблого.
Поховали воїна в рідному селі.
В Олександра залишилися дружина Наталія, сини Дмитро і Вадим.
