Артур народився у місті Суми. Закінчив Маріупольський державний університет за спеціальністю «Менеджмент». Багато часу приділяв спорту. Займався боротьбою, плаванням, стрільбою. Любив читати. Брав участь у Революції Гідності.
У 2015 році хлопець вирішив захищати Батьківщину у російсько-українській війні. Приєднався до лав полку «Азов» та поїхав на Донбас. Брав участь в АТО/ООС. У 2016 році був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
Під час повномасштабної війни Артур разом із побратимами продовжував виконувати бойові завдання для захисту України. Був розвідником (старшим кулеметником) групи розвідки спеціального призначення полку «Азов» НГУ. З перших днів вторгнення боронив Маріуполь від окупантів у запеклих боях.
Посмертно старший солдат Ворона нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Артур був найсвітлішою та єдиною найдорожчою людиною з мого оточення… «Ні, він живий, він вічно буде жити, він в серці має те, що не вмира…», – написала дівчина загиблого Дарія.
«Його звали Артур і 19 березня 2023-го йому так і не виповнилося 28. Полк «Азов». Він загинув для того, щоб ми жили. Неможливо осягнути ту ціну, яку платить мати, ховаючи свого сина… Раніше «Україна понад усе» для мене звучало гордо/пафосно… І тільки, ховаючи друзів, я почала розуміти, що стоїть за цим слоганом. Не складно віддати своє життя - важко ховати дорогих людей. Або навіть тих, кого не знала…» – написала Оксана Влокс.
Тіло Героя повернули лише у червні 2022 року. 24 березня 2023-го його поховали на Берковецькому цвинтарі у Києві.
В Артура залишилися батьки Ірина та Олександр, кохана, друзі і побратими.
