Микола народився в селі Бутівка Одеської області. Закінчив Одеський військово-морський ліцей. Цікавився технікою. У 2014-2016 роках брав участь в АТО у складі 79-ої окремої десантно-штурмової бригади. Воював на Донеччині, брав участь у боях за Дебальцеве та Донецький аеропорт. У 2015-му нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Згодом повернувся додому та до цивільного життя.
З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік знову став на захист України від окупантів у лавах рідної 79-ої бригади ДШВ ЗСУ. Обіймав посаду механіка-водія САУ. Разом із побратимами боронив Миколаївщину й Донеччину.
«Для мене братик – найдорожча людина. Минув час, а я досі не вірю, що його більше немає. Ховали мого братика на мій день народження – 7 липня, а він так хотів мене привітати. Пам'ятаю нашу останню розмову: «Сестричко, зроблю тобі сюрприз на день народження». Я тоді подумала, що він приїде додому, але, на жаль, приїхав у домовині. Хоч був меншим братом, але для мене він був надійною опорою, підтримкою, моїми крилами. Для моїх синів був як батько. Братик вкладав всю свою любов і турботу в племінників. Бо так і не встиг збудувати своєї сім'ї, народити діток. До останнього подиху залишився вірним своїм побратимам, своїй землі і своєму народові», – розповіла рідна сестра полеглого воїна Наталія.
Поховали десантника у рідному селі.
У Миколи залишилися батьки, сестра, двоє племінників, інші рідні, друзі та побратими.
