Єгор народився і жив у Харкові. Закінчив Харківський національний медичний університет, здобув фах стоматолога. Після проходження інтернатури у Харківській медичній академії післядипломної освіти отримав спеціалізацію стоматолога-хірурга. У 2007-му захистив дисертацію та став кандидатом медичних наук. Також закінчив Харківський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України за спеціальністю «Банківська справа». З 1991 року працював стоматологом-хірургом. У 2020-2023 роках був доцентом кафедри стоматології Харківського національного університету ім. Василя Каразіна. Цікавився холодною зброєю, історією та подорожами.
У перші дні повномасштабної війни чоловік приєднався до місцевої 113-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Служив у 209-му батальйоні та робив те, що вміє найкраще – рятував військових. За час служби був нагороджений медаллю «За хоробрість в бою».
«Я з упевненістю можу сказати, що мій батько був незвичайною людиною. Окрім того, що тато був небайдужим, відповідальним, чуйним, завжди усміхненим та щирим другом, колегою, сім’янином, він 24 лютого 2022 року, через 2 години після початку повномасштабного вторгнення, добровільно вступив до лав Харківської територіальної оборони. Бо знав, що повинен захистити рідних і Батьківщину. За більше ніж 1,5 року війни він врятував життя своїм 7 побратимам, завжди допомагав напарникам і невідкладно виїжджав в найгарячіші точки задля порятунку інших воїнів. Саме через це серед побратимів мій батько здобув повагу і славу як людина та бойовий медик, який прагнув врятувати кожне життя в найнебезпечніших точках фронту, відправитись куди погоджувався далеко не кожний. Для усіх нас він назавжди буде Героєм», – розповів старший син загиблого Валерій.
Поховали офіцера на Алеї Слави кладовища №18 у рідному місті.
В Єгора залишилися мама, дружина, двоє синів, інші рідні, друзі та побратими.
