Дитинство Юрія минало в АР Крим. Зі студентських років жив у Харкові. Закінчив Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», де отримав вищу освіту за спеціалізацією «Механіка». До повномасштабного вторгнення працював у ТОВ «ПроМотор». Мріяв про міцну сім’ю і мирне майбутнє. Хотів і Харківщину захистити, і відвоювати дорогий серцю з дитинства Крим, де поховані його близькі люди.
28 липня 2022 року Юрія призвав Харківський районний територіальний центр комплектації та соціальної підтримки на службу. Чоловік узяв до рук зброю і став на захист України і своєї родини. Ніс службу у Маріупольському окремому батальйоні Сил територіальної оборони ЗСУ.
У грудні 2022-го отримав тяжке поранення, після якого в голові залишився уламок. Після лікування в Іспанії захисник повернувся на службу, хоч і мав можливість звільнитися за станом здоров’я. Став командиром саперів.
Побратими згадують Юрія спокійним, урівноваженим.
Захисника нагородили нагрудним знаком Сил територіальної оборони ЗСУ і медаллю «Учасник бойових дій – Ветеран війни».
«Юрій був освіченою, мудрою людиною. Міг із кожним знайти спільну мову. Любив смачно поїсти, обожнював рибні страви та фрукти», – пригадала дружина бійця Ольга.
«Юрій Житченко не був жителем Локачинської громади, проте він захотів, щоб його поховали у Линеві, це була його остання воля», – йдеться у повідомленні Локачинської громади.
Поховали захисника на кладовищі Локачинської селищної громади Володимирського району Волинської області.
