Народився Володимир на Одещині в селищі Лиманське. Першу вищу освіту за спеціальністю «Інженерія гідротехнічних споруд» здобув в Одеському національному морському університеті.
У 2016 – 2019 роках проходив військову службу за контрактом, боронив незалежність України в зоні АТО. Після звільнення з лав ЗСУ, працював на Іллічівському судноремонтному та Гданському суднобудівному заводах. Займався футболом, волейболом і легкою атлетикою. Виступав за команди університету, селища, району, області та військової частини з цих видів спорту.
Останнім часом ремонтував кораблі в Сінгапурі, працюючи у компанії «MSCCS Ukraine». З початком повномасштабної війни написав заяву про звільнення і повернувся до України.
У січні 2023 Володимир доєднався до лав 3-ї окремої штурмової бригади. У травні дістав численні поранення під час бойового завдання поблизу Бахмута. Після повернення в стрій, змінив військову спеціальність та почав навчатися снайперській справі. Паралельно отримував другу вищу освіту, навчався за спеціальністю «судомеханіка» в Одеському національному морському університеті. Згодом Володимир став командиром відділення снайперів.
Захисника нагородили відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнаками Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих» та «Золотий хрест», а також, відзнакою Міністерства оборони «За поранення».
«Йому подобалася зброя та військова техніка. Любив навчатися та розбиратися в суті будь-якої справи, за яку брався. Мав принциповий характер: не було для нього сірого кольору у баченні світу, лише чорне або біле. Володя, як багатогранна та глибока особистість, своїм прикладом стимулював до духовного та фізичного розвитку людей, які були поруч. Полюбляв читати наукову фантастику, цікавився стендапом та творчістю митців Північного Відродження, грав на гітарі», – розповіла сестра Марічка.
Зі слів сестри, псевдо Володимир обрав сам. Грут – це персонаж з фільму «Вартові галактики», який був мовчазним і потрапляв у кумедні неоднозначні ситуації, іноді створював додаткові проблеми, але завжди приходив на допомогу товаришам. Саме таким Володя і був – небагатослівним та надійним.
Поховали захисника у рідному селищі.
У нього залишилися мама, сестра та велика родина.
