Руслан Валерійович народився в місті Києві. Закінчив Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Завжди мав активну громадянську позицію. Брав участь у Революції Гідності. Згодом став на захист рідної держави. З 2015 року воював в АТО/ООС. Служив у батальйоні «Київська Русь» та боронив Луганщину, зокрема, брав участь у боях за Попасну.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік продовжував боротьбу за Україну. Руслан виконував складні бойові завдання у складі підрозділу Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
За час служби воїн був відзначений нагородами: нагрудним знаком МОУ «Знак пошани» та відзнакою ГУР «Почесна відзнака».
«Про нього казали, що спочатку у кімнату заходить посмішка, а потім – і сам Зорін. Він – серце будь-якої компанії і душа кожного, хто мав щастя бути з ним знайомим. Він завжди всюди і з усіма. З ним пішла більша частина кожного з нас: сім’ї, коханої, друзів і просто тих, хто чув про нього. Очі, які назавжди нам посміхаються», – написав друг загиблого Андрій Кругляк.
Поховали розвідника на Лісовому кладовищі Києва.
У Руслана залишилися мама, сестра, кохана, інші рідні, друзі та побратими.
