Павло народився в місті Херсоні. У 2005 році переїхав на батьківщину матері на Сумщину. Повну середню освіту отримав в школі села Великий Бобрик. Закінчив Сумське вище професійне училище будівництва і дизайну. Отримав фах плиточника і зварювальника.
У 2011 році був призваний на строкову службу. Після демобілізації працював на будівництві. У вільний час любив грати у футбол.
«Син був дуже доброю і чуйною людиною. Його всі любили та поважали. Він мав великий авторитет серед друзів, оскільки ніколи не відмовляв у підтримці та допомозі», – розповіла мати Ірина Зубенко.
Під час повномасштабного вторгнення Павло боронив Україну в складі 2-ої стрілецької роти військової частини А 4534. Був стрільцем-помічником гранатометника.
«Він був найкращим сином, гідним чоловіком та людиною з великої букви! Ніколи не відвертався від людей, котрі потребували допомоги. В будь-якій ситуації ставав на захист правди. Так вчинив і під час вторгнення російських військ на нашу землю. Він вірою і правдою боронив кожний клаптик нашої землі і віддав життя за майбутнє. Був дуже добрим, веселим, справжнім. Його посмішка лікувала душу», – сказала мати Героя.
Посмертно Павло Зубенко нагороджений медаллю «За оборону рідної держави», орденом «За мужність» III ступеня, памʼятним знаком «Зірка пошани», відзнакою «За особливі заслуги перед громадою Сумського району» I ступеня, нагрудним знаком «Золотий хрест».
Поховали захисника в селі Великий Бобрик на Сумщині.
Вдома на Павла чекали мати та дружина.
