Ігор народився в місті Бердичів Житомирської області. Навчався у школі №5. Після 8 класу вступив у Бердичівський машинобудівний технікум, де отримав освіту техніка-технолога холодильного нафтового та хімічного машинобудування. У 1993 році пішов навчатися в школу прапорщиків. За рік прийняв присягу. Строкову службу пройшов у Полтавському училищі зв'язку. Далі продовжував нести службу в різних військових частинах. Загалом мав вислугу 26 років військової служби. Брав участь в АТО. У 2017-му вийшов на пенсію. Працював на будівництвах.
Під час повномасштабного вторгнення, у травні 2022-го, чоловік добровільно мобілізувався до лав Збройних Сил України. Спочатку служив у гарматному артилерійському дивізіоні в/ч А7113. У червні 2023 року був переведений у в/ч А4728 в інженерні війська. В лютому 2024-го військовий звільнився за станом здоров’я.
«Мій чоловік був гарною людиною. Красень, веселий, кремезний добряк, люблячий чоловік та батько. Завжди поспішав на поміч людям. Є ті, кому він врятував життя. Перед повномасштабним вторгненням ми сім’єю багато подорожували Україною. Він любив активний відпочинок на природі, завжди фотографував і милувався світлинами. Любив тварин, а вони – його, навіть є відео, як він годує кефіром їжака. В юності вдома розводив канарейок. Дуже любив рибалити, збирати гриби. Насолоджувався контактом з природою. Був веселий, душевний і душею компанії, знав багато анекдотів. Побратими казали, що він зранку їм піднімає бойовий дух і настрій своїми анекдотами. Відданий військовій справі, навчав молодих бійців, навчався сам і заохочував, мотивував бійців до захисту нашої країни… Вічна і світла пам’ять нашому захиснику. Доземний уклін і дякуємо за захист. Героям Слава!» – написала дружина військового Тетяна.
Поховали Ігоря в Бердичеві.
У нього залишились батьки, сестра, дружина і син.
