«Волонтери, які були тоді з ним, змогли врятуватися і повернутись додому. Вони розповідали, що в них стріляли, було багато диму. Можливо, він просто був спершу поранений. Мертвого його там не знайшли», – розповіла мама Андрія, Ольга.
Родичі шукали Андрія, зверталися в поліцію, мама здавала зразки ДНК. Врешті 29 травня 2023 року дізналися, що є збіг. Додатково здав ДНК батько волонтера. Результат підтвердився. Утім, кажуть рідні, у поліції їм не змогли пояснити, як загинув їхній син.
«Сказали лише, що начебто знайшли його тіло в загальній могилі. Ми його мертвим не бачили, поховали в закритій труні. Тому я не можу повірити, що сина немає», – розповіла Ольга.
Андрій був родом з Миколаєва. Закінчив школу №42, опісля – Миколаївський національний університет імені Василя Сухомлинського. Працював учителем фізкультури та військової підготовки у школі №56. Згодом відкрив підприємство, що надавало послуги таксі. Був учасником громадської організації «Дорожній контроль Миколаїв». Вільний час любив проводити з родиною. Їздив з дітьми у ліс, на річку, на море.
«Він так спішив жити, наче відчував щось. Добрий. Світлий. Чесний. Ніколи чужого не взяв. Ми його так виховували – що треба допомагати іншим. Він завжди намагався бути корисним для своєї країни. Їздив у найгарячіші точки, у щойно звільнені села. Власним автомобілем розвозив гуманітарну допомогу. Допомагав евакуюватися багатьом із гарячих точок. Він був волонтером благодійного фонду «Світлі справи», – розповіла Ольга.
Андрія поховали 11 липня 2023 року в Миколаєві. У рідній школі 3 жовтня 2023-го відкрили меморіальну дошку йому та іншим випускникам, які загинули внаслідок війни. Також тут на Алеї пам’яті висадили кущі калини на честь загиблих.
В Андрія залишилися мама, тато, 11-річна сестра Софія і двоє маленьких доньок – 4-річна Поліна та 7-річна Єва.
