«Перестало битися серце нашого колеги, лікаря з великої літери – Короткого Олександра Олександровича, – написали колеги із Куп’янської міської лікарні. – Прекрасна людина, справжній фахівець своєї справи, люблячий батько та дідусь. Він до останньої хвилини працював для людей, задля допомоги хворим, які її потребували».
«Він був професіоналом високого класу, знав усі методики анестезії, інтенсивної терапії», – сказав друг загиблого Олександр Козирєв.
Олександр Короткий народився у Куп'янську, в сім’ї медиків. У лікарні почав працювати з 1985-го. З часу повномасштабного вторгнення Росії та під час окупації Куп’янська Олександр продовжував виконувати свої обов’язки, допомагаючи людям. Після звільнення міста Збройними силами України лікар-анестезіолог буквально жив у медзакладі, допомагаючи пораненим військовим та цивільним.
Третього жовтня Олександр Короткий ненадовго поїхав додому. Дружина Тетяна просила його залишитись, але він відповів, що на нього чекають хворі… Коли російська ракета влучила у лікарню, Олександр Короткий перебував у вестибюлі приймального відділення.
«Коли його знайшли, Олександр ще був живий. Намагалися йому надати допомогу, качали, але врятувати так і не змогли… Ось як жив на роботі, так тут і загинув», – сказав друг лікаря-анестезіолога.
В Олександра Короткого залишилися дружина Тетяна, дочка Наталя та двоє онуків.
