Олександрові було 35 років. Народився і зростав у селі Турʼя Сумської області. Там закінчив школу, а далі здобув освіту в Краснопільському професійно-технічному училищі. Працював на будівництвах. Обожнював рибалити та відпочивати в колі близьких.
Разом із дружиною і дітьми чоловік жив у Краснопіллі, та під час війни сім'я була змушена переїхати в Чернеччину. Пара виховувала двох синів та чекала на двійню.
У 2017 році Олександр став на захист України, долучившись до 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь». У 2022-му служив у 46-ій окремій аеромобільній бригаді, був штурмовиком. Потім перевівся до 117-ї окремої бригади територіальної оборони. На час загибелі мав звання молодшого сержанта. Він був удома, куди приїхав у справах, мав пройти ВЛК.
«Саша був доброю людиною. Ми з ним разом працювали на будівництвах. Коли ж почалася повномасштабна війна, разом пішли, воювали пліч-о-пліч в складі 46-ї бригади. Я був його командиром. А до того були АТО, але службу проходили окремо. Він дуже любив свою дружину, дітей, батька та сестру. Часто нам вдавалося відпочивати на природі родиною», – розповів рідний брат дружини загиблого Олександр.
Олександра Лєсніченка з родиною поховали в селі Чернеччина.
