Андрій народився в Харкові. У 2003 році закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ і отримав спеціальності «захист інформації з обмеженим доступом і автоматизації її обробки» та «правознавство». Обіймав посаду заступника начальника управління - начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області.
Під час повномасштабного вторгнення Андрій залишився в місті, організував роботу підрозділів. Налагодив взаємодію та логістику з різними службами, щоб ефективно співпрацювати, допомагав на звільнених територіях.
Колеги згадують, що він завжди мав позитивний настрій та підбадьорював усіх навколо.
«Усе, що робив Андрій, він намагався робити добре. Заради близьких людей, друзів, міста та країни. Він усім допомагав, завжди міг знайти рішення будь-якої проблеми. Він казав: “Ще рано на пенсію…наша допомога важлива! Відпочинемо після Перемоги!”. Завжди був лідером, відповідальним, доброзичливим, цікавим співрозмовником. Веселим, світлим, креативним. На нього завжди можна було покластися. Хвилювався за кожного, займався волонтерством.
Любив відпочинок із друзями, на дачі з близькими, з батьком їздити на рибалку. У подорожах цікавився архітектурою та історією, любив все фотографувати та ділитися цими фото. Відвідував театри, любив музику, багато читав та постійно розвивався. Дуже любив тварин. Всі до нього тягнулися і прислуховувалися, поважали, брали приклад із нього. Він міг знайти підхід до кожного. Його часто запрошували на радіоефіри, брали інтерв'ю.
Він ніколи не боявся смерті. Казав, що після смерті вже буде все одно – але хотів жити і радіти життю. В нього було багато планів на майбутнє, багато незавершених справ, які ми обов'язково продовжимо. Назавжди в наших серцях!», - розповіли рідні загиблого.
Поховали полковника в Харкові на кладовищі №18.
У нього залишилися мама, сестра та племінники.
