Тетяна Ноніашвілі жила в Маріуполі. 24 лютого 2022 року, в перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну, вона разом із чоловіком Захаром стали на оборону України, були захисниками «Азовсталі». 17 травня подружжя вийшло звідти, згідно з наказом, і потрапило в полон, склавши зброю. 17 жовтня 2022 року Тетяну звільнили під час обміну. Після цього вона оселилася з рідними у Дніпрі. Тетяну нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Останній раз 14.01.2023 року я говорила з мамою по телефону о 15:07 2 хвилини 5 секунд. «У нас все тихо, наче, відпочивай». Вихідний, субота, мама мала бути на службі в ЗСУ. Але залишилась вдома через ГРВІ. Моя сестра наводила лад в черговій орендованій квартирі, бабуся на кухні тільки закінчила смажити чебуреки... Я – в Одесі, бо ще маємо і тут трохи справ. Більше зв'язку з рідними немає», – розповіла донька Тетяни, Русана Бабкіна.
Русана опублікувала вірш мами, присвячений донькам – їй і загиблій Ліані Ноніашвілі:
«Можеш захищатися ти тепер сама.
Хай ніколи близько не підходить тьма.
Не міняйся любая, все пройде як сон.
Буде мирне сонечко, для війни заслон.
Новий дім і кращая в світі вся сім’я.
Вір, моя маленькая, зіронька моя».
