Донька Вікторія Губка розповіла, що після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Володимир хотів піти до ЗСУ. Та коли його не взяли через вік, став волонтером.
«Вдень возив людям ліки та харчі. Вночі чергував біля підвалу, де перебували пенсіонери, сім'ї з дітьми. Допомагав речами та продуктами постраждалим на той час районам області. Коли почався наступ на місто, разом з іншими жителями будував блокпост на вулиці Левка Лук'яненка, готувався до оборони рідного міста», – розповіла донька загиблого.
Вікторія каже – навіть тоді, коли Чернігів був без світла, опалення, газу, її батько не втрачав надії на краще.
Володимир був водієм вищої категорії. Понад 40 років працював у Чернігівській обласній філармонії. Возив артистів по Україні та за кордон.
«У Чернігівській філармонії тато познайомився з моєю мамою Шульгою Валентиною, – артисткою вищої категорії Чернігівської філармонії. Вони прожили незабутні та щасливі 32 роки в шлюбі, – сказала донька. – Тато все життя був активним – чудово рибалив, добре знався на грибах. Завжди проводив вільний час із родиною та близькими. Був чесний, добрий, справедливий та запальний – як із рідними, так і в колі друзів».
У Володимира Шульги залишилися мама, дружина, дочка, зять з онуком, сестра та брати.
