Віктор і Сергій були сусідами та колегами. До війни разом ходили додому з роботи, їздили на футбол. Під час повномасштабного вторгнення обоє допомагали односельцям ремонтувати домівки.
Віктор народився у селі Курилівка Харківської області. Спершу працював підсобником в Куп’янській дистанції електропостачання Південної залізниці. Звідти пішов служити в армію, брав участь у бойових діях в Афганістані. У 1996-му закінчив Українську інженерно-педагогічну академію, здобув кваліфікацію інженера-електрика. На залізницю повернувся у 2007 році. Був економістом у Куп’янському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінні №4. Згодом працював майстром будівельних і монтажних робіт; інженером з охорони праці Харківської дирекції філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд».
Колеги згадують Віктора справжнім професіоналом. Він розпочав повертати через суд заборговані підприємству кошти за воду і водовідведення. Ніколи не відмовляв робітникам у юридичній допомозі. Був спокійним, уважним.
«Віктор дбав про своїх рідних. Мріяв про вищу освіту та власне житло для доньки і дуже радів, коли ці мрії здійснилися», – додали колеги.
У Віктора залишилися батьки, дружина і донька.
